2 фізична людина 11 | Ягве Яхувшуа

Сет стає главою «синів всемогутнього Яхве» — найщасливішого й найсправедливішого племені, яке коли-небудь існувало

1. Після смерті фізичної людини (Адама) та Єви Сет відокремив своїх дітей та онуків від дітей Каїна. Каїн та його нащадки спустилися й оселилися на заході, нижче від місця, де він убив свого брата Авеля. 2. А Сет та його діти оселилися на півночі, на горі Печери Скарбів, щоб бути поруч зі своїм батьком — фізичною людиною (Адамом). 3. І Сет-старший, високий і добрий, з благородною душею та сильним розумом, очолював свій народ; він опікувався ним у невинності, покаянні та лагідності й не дозволяв нікому з них спуститися до дітей Каїна. 4. А завдяки своїй чистоті вони отримали ім’я «Сини Всемогутнього Яхве» і перебували з Всемогутнім Яхве замість полчищ посланців, що впали, бо вони не переставали славити Всемогутнього Яхве та співати Йому мелодійні пісні у своїй печері — Печері Скарбів. 5. Тоді Сет став перед тілом свого батька — фізичної людини (адама) — та своєї матері Єви й молився вдень і вночі, просячи милості для себе та своїх дітей; і щоб, коли у нього виникали складні ситуації з дитиною, Він давав йому пораду.

6. Але Сет і його діти не любили земної праці, а присвячували себе небесним справам; адже вони не мали інших думок, окрім хвали, слів пошани та пісень на честь всемогутнього Яхве. 7. Тому вони завжди чули голоси посланців, які славили й вшановували всемогутнього Яхве зсередини саду, або коли їх посилав всемогутній Яхве з дорученням, або коли вони піднімалися на небо. 8. Бо Сет і його діти, завдяки своїй чистоті, чули й бачили тих посланців. До того ж сад був недалеко над ними, лише на п’ятнадцять духовних ліктів. 9. Один духовний лікоть відповідає трьом людським ліктям, що загалом становить сорок п’ять ліктів. 10. Сет та його діти мешкали на горі під садом; вони не сіяли й не жнули; вони не вирощували їжу для тіла, навіть пшениці; а лише приносили жертви. Вони харчувалися плодами та ягідними деревами, що росли на горі, де вони мешкали.

11. Тоді Сет часто постив кожні сорок днів, так само як і його найстарші діти. Адже родина Сета відчувала запах дерев у саду, коли вітер дув у той бік. 12. Вони були щасливі, невинні, позбавлені раптового страху; серед них не було ні заздрості, ні злих вчинків, ні ненависті. Не було тваринних пристрастей; з жодних вуст серед них не виходили ні брутальні слова, ні прокльони; не було ні злих порад, ні обману. Бо люди того часу ніколи не клялися, але в скрутних обставинах, коли доводилося клястися, вони клялися кров’ю праведного Авеля. 13. Але вони щодня змушували своїх дітей та жінок у печері постити й молитися, а також поклонятися Вищій Силі. Вони благословляли себе тілом свого батька — фізичної людини (адама) — і помазували себе ним. 14. І робили вони це, аж поки не наблизився кінець Сета.