2 фізична людина 17 | Ягве Яхувшуа

Джаред стає суворим. Його заманюють до землі Каїна, де він бачить безліч спокусливих видовищ. Джареду ледь вдається врятуватися, зберігши чисте серце

1. Тоді Яред дотримався заповіді свого батька й піднявся над своїм народом, немов лев. Він керував ними у праведності та невинності й наказував їм нічого не робити без його поради. Адже він боявся за них, щоб вони не пішли до синів Каїна. 2. Тому він неодноразово давав їм настанови й продовжував це робити аж до кінця чотирьохсот вісімдесят п’ятого року свого життя. 3. Наприкінці згаданих років до нього прийшло таке знамення. Коли Яред стояв, немов лев, перед тілами своїх предків, молячись і застерігаючи свій народ, сатана заздрив йому й створив прекрасне видіння, бо Яред не дозволяв своїм дітям робити нічого без його поради. 4. Тоді сатана з’явився перед ним із тридцятьма чоловіками зі свого війська у вигляді вродливих чоловіків, причому сам сатана був найстаршим і найвищим серед них, з гарною бородою. 5. Вони стояли біля входу до печери й кликали Яреда зсередини. 6. Він вийшов до них і побачив, що вони виглядали як прекрасні чоловіки, сповнені світла й надзвичайної краси. Він дивувався їхній красі та їхньому вигляду; і міркував у собі, чи не є вони, бува, синами Каїна.

7. Він також подумав про себе: «Оскільки сини Каїна не можуть піднятися на вершину цієї гори, і жоден із них не такий вродливий, як ці люди; а серед цих людей немає жодного з моїх родичів, то вони, мабуть, чужинці». 8. Тоді Яред обмінявся з ними привітанням і сказав до найстаршого з них: « О, мій батьку, поясни мені диво, що є в тобі, і скажи мені, хто ці люди, що з тобою; бо вони здаються мені чужинцями». 9. Тоді найстарший почав плакати, а решта плакали разом із ним; і він сказав до Яреда: «Я є тілесна людина (адам), яку Сила створила першою; а це — мій син Авель, якого вбив його брат Каїн, у серце якого сатана вклав намір вбити його. 10. А це — мій син Сет, якого я просив у Сили, і Вона дала його мені, щоб втішити мене замість Авеля. 11. А цей — мій син Енош, син Сета, а той інший — Кенан, син Еноша, а ще той — Махалалел, син Кенана, твій батько».

12. Але Джаред і далі дивувався їхньому вигляду та словам, які до нього звернув старійшина. 13. Тоді старійшина сказав йому: «Не дивуйся, сину мій; ми живемо на землі на північ від саду, який Сила створила ще до створення світу. Він не дозволив нам жити там, а поселив нас усередині саду, під яким ви зараз мешкаєте. 14. Але після того, як я згрішив, Він вигнав мене звідти, і мені довелося оселитися в цій печері; на мене обрушилися великі й тяжкі біди; і коли наближалася моя смерть, я наказав своєму синові Сету дбати про свій народ; і цей мій наказ має передаватися від одного до іншого аж до кінця майбутніх поколінь. 15. Але, о Яреде, сину мій, ми живемо в прекрасних краях, тоді як ви тут живете в злиднях, як повідомив мені ваш батько Махалалель, сказавши, що настане великий потоп, який затопить усю землю. 16. Тому, о мій сину, турбуючись за вас, я встав, взяв із собою своїх дітей і прийшов сюди, щоб відвідати тебе та твоїх дітей; але я знайшов тебе, що стояв у цій печері й плакав, а твої діти були розкидані по цій горі, у спеку та злиднях.

17. Але, о сину мій, коли ми збилися зі шляху й дійшли аж сюди, ми знайшли інших людей під цією горою; вони мешкають у прекрасній країні, повній дерев, плодів та всілякої рослинності; вона схожа на сад; тож коли ми їх знайшли, ми подумали, що це ти, аж поки твій батько Махалалель не сказав мені, що це зовсім не так. 18. Тож тепер, о сину мій, прислухайся до моєї поради й зійди до них — ти та твої діти. Ви знайдете відпочинок від усіх цих страждань, у яких перебуваєте. Але якщо ти не захочеш зійти до них, то встань, візьми своїх дітей і йди з нами до нашого саду; ви житимете на нашій прекрасній землі й знайдете відпочинок від усіх цих неприємностей, які ти та твої діти зараз переживаєте». 19. Але Яред, почувши ці слова від старшого, здивувався; і ходив туди-сюди, та в ту мить не знайшов жодного зі своїх дітей. 20. Тоді він відповів і сказав до старшого: «Чому ви ховалися аж до цього дня?» 21. І старший відповів: «Якби твій батько не сказав нам, ми б про це не дізналися».

22. Тоді Джаред повірив, що його слова правдиві. 23. Тож той старійшина запитав Джареда: «Чому ти розвернувся, такий-то?» А той відповів: «Я шукав одного зі своїх дітей, щоб розповісти йому про те, що я йду з вами, і про те, що вони зійдуть до тих, про кого ти мені розповідав». 24. Коли старійшина почув про намір Джареда, він сказав йому: «Залиш цей намір наразі і йди з нами; ти побачиш нашу країну; якщо земля, на якій ми живемо, сподобається тобі, ми разом з тобою повернемося сюди й заберемо твою родину з собою. Але якщо наша країна тобі не сподобається, ти повернешся до свого місця». 25. І старійшина настійно радив Яреду вирушити, перш ніж хтось із його дітей прийде, щоб відрадити його. 26. Тоді Яред вийшов із печери й пішов із ними, серед них. І вони підбадьорювали його, аж поки не дійшли до вершини гори синів Каїна.

27. Тоді старійшина сказав одному зі своїх супутників: «Ми щось забули біля входу в печеру, а саме — той обраний одяг, який ми принесли, щоб одягнути в нього Джареда». 28. Потім він сказав одному з них: «Повернися, ти, хто-небудь; а ми будемо чекати на тебе тут, доки ти не повернешся. Тоді ми одягнемо Джареда, і він стане таким, як ми: добрим, вродливим і гідним піти з нами до нашої країни». 29. Тоді той повернувся назад. 30. Але коли він відійшов на невелику відстань, старійшина покликав його й сказав: «Зачекай, доки я підійду й поговорю з тобою». 31. Тоді той зупинився, а старійшина підійшов до нього й сказав: «Ми забули одну річ біля печери, а саме — загасити лампу, що горить усередині неї, над тілами, які там лежать. Потім швидко повертайся до нас». 32. Той пішов, а старійшина повернувся до своїх товаришів і до Яреда. І вони зійшли з гори, а Яред — разом із ними; і вони зупинилися біля джерела, поблизу осель синів Каїна, і чекали на свого товариша, доки він не приніс одяг для Яреда.

37. Тоді старійшина сказав їм: «Ми — чужинці на вашій землі; принесіть нам, ви та ваші жінки, чогось смачного поїсти й випити, щоб ми могли підкріпитися разом із вами». 38. Почувши ці слова старійшини, кожен із синів Каїна привів свою дружину, а інший — свою дочку, і так до них прийшло багато жінок; кожна зверталася до Яреда — то від свого імені, то від імені своєї дружини; усі однаково. 39. Але коли Яред побачив, що вони роблять, його сама душа відвернулася від них; він не хотів ні куштувати їхньої їжі, ні пити їхнього напою. 40. Старійшина побачив, як він відвернувся від них, і сказав йому: «Не сумуй; я — великий старійшина, і як ти побачиш, що я роблю, так само чини й ти». 41. Тоді він розпростер руки й взяв одну з жінок, і п’ятеро його товаришів зробили те саме перед Джаредом, щоб він вчинив так само, як вони. 42. Але коли Джаред побачив, як вони чинять ганебні вчинки, він заплакав і сказав у душі: «Мої батьки ніколи не робили нічого подібного». 43. Тоді він розпростер руки й молився з палким серцем, з великим плачем, і благав всемогутнього Яхве визволити його з їхніх рук.

44. Не встиг Джаред почати молитися, як старійшина втік разом зі своїми супутниками, бо вони не могли перебувати в місці молитви. 45. Тоді Джаред обернувся, але не побачив їх, а виявив, що стоїть посеред синів Каїна. 46. Тоді він заплакав і сказав: «О всемогутній Яхве, не знищуй мене разом із цим родом, про який мене попереджали мої батьки; бо щойно, о мій Суверен Яхве, я думав, що ті, хто з’явився переді мною, були моїми батьками; але я виявив, що це вороги, які спокусили мене цим прекрасним видінням, аж поки я не повірив їм. 47. Але тепер я прошу Тебе, о всемогутній Яхве, визволи мене з-поміж цього роду, серед якого я зараз перебуваю, як Ти визволив мене від тих ворогів. Пошли Свого Посланця, щоб вивів мене з-посеред них; бо я сам не маю сили втекти з-посеред них». 48. Коли Яред закінчив свою молитву, Всемогутній Яхве послав Свого Посланця посеред них, який взяв Яреда й поставив його на горі, показав йому шлях, дав йому пораду, а потім відійшов від нього.