Джаред помирає, сумуючи за своїми синами, які зійшли зі шляху. Пророцтво про Потоп
6. Але, о сини мої, всемогутній Яхве відведе вас до чужої землі, і ви ніколи більше не повернетеся, щоб своїми очима побачити цей сад і цю чисту гору. 7. Тому, о сини мої, зосередьте свої серця на собі самих і дотримуйтесь заповіді всемогутнього Яхве, яка є з вами. І коли ви підете з цієї чистої гори в чужу землю, якої ви не знаєте, візьміть із собою тіло нашого батька — фізичної людини (Адама), а разом із ним ці три дорогоцінні дари та жертви, а саме: золото, ладан і смирну; і нехай вони будуть у тому місці, де спочиватиме тіло нашого батька — фізичної людини (Адама). 8. І до того з вас, хто залишиться, о сини мої, прийде Слово Всемогутнього Яхве, і коли він вийде з цієї землі, він візьме з собою тіло нашого батька, фізичної людини (Адама), і покладе його посередині землі, у місце, де буде здійснено спасіння». 9. Тоді Ной сказав йому: «Хто з нас залишиться?» 10. І Яред відповів: «Ти — той, хто залишиться. І ти винесеш тіло нашого батька, фізичної людини (Адама), з печери та покладеш його разом із собою у контейнер-скриню («ковчег»), коли прийде потоп».
11. А твій син Шем, який народиться від тебе [2416 р. до н. е.], саме він покладе тіло нашого батька — фізичної людини (Адама) — у середину землі, у те місце, звідки прийде спасіння». 12. Тоді Яред звернувся до свого сина Еноха й сказав йому: «Ти, сину мій, залишайся в цій печері й старанно служи біля тіла нашого батька, фізичної людини (адама), усі дні свого життя; і веди свій народ у праведності та невинності». 13. І Яред більше нічого не сказав. Його руки розслабилися, очі заплющилися, і він увійшов у спокій, як і його батьки. Його смерть сталася в 366-му році Ноя та в 989-му році його власного життя, дванадцятого дня четвертого місяця, у шостий день тижня [2552 р. до н. е.]. 14. Але коли Яред помер, сльози текли по його обличчю через великий смуток за синами Сета, які загинули за його днів. 15. Тоді Енох, Мафусаїл, Лемех і Ной, ці четверо, оплакували його; ретельно бальзамували його, а потім поклали в Печеру Скарбів. Потім вони підвелися й оплакували його сорок днів. 16. І коли ці дні жалоби скінчилися, Енох, Мафусаїл, Лемех і Ной залишалися у скорботі серця, бо їхній батько відійшов від них, і вони більше його не бачили.
Твої брати в Ягве Яхувшуа