1. Тоді підходять до Яхувшуа фарисеї і книжники з Єрусалима й питають: 2. Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб? 3. А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Ягве заповідь через ваші передання? 4. Адже Ягве сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре. 5. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Ягве, 6. то може й не шанувати свого батька чи матері? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Ягве. 7. Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: 8. Цей народ наближається до Мене своїми устами, губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; 9. та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
10. Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте: 11. не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину. 12. Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися? 13. А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена. 14. Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму. 15. У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу. 16. Яхувшуа же відповів: Невже й досі ви не розумієте? 17. Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть? 18. А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину. 19. Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага. 20. Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
21. І вийшовши звідти, Яхувшуа відійшов до околиць Тира й Сидона. 22. Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс! 23. Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід. 24. У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля. 25. Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Яхувшуа, допоможи мені! 26. А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам. 27. Вона сказала: Так, Яхувшуа, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів. 28. Тоді Яхувшуа сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті. 29. Відійшовши звідти, Яхувшуа наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там. 30. І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх. 31. Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Ізраїлевого Вседержителя.
32. А Яхувшуа, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі. 33. Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу? 34. А Яхувшуа запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин. 35. Звелівши людям сісти на землі, 36. Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям. 37. Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків. 38. А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. 39. Відпустивши народ, Яхувшуа сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.
Твої брати в Ягве Яхувшуа