До Римлян 6 | Ягве Яхувшуа (Yahweh Yahuwshua)

1. Що ж тоді скажемо? «Будемо й надалі належати до того, що належить до помилки, щоб примножити милість?» 2. Нехай не буде так! Ми, які померли, належачи до того, що належить до помилки, як же ми повинні жити, належачи до нього? 3. Чи ви не розумієте, що ми – всі, хто був занурений у Яхувшуа, Помазаника, – у те, що було смертю Його, ми були занурені? 4. Отже, ми поховані з Ним через занурення в те, що є смерть, щоб, як Помазаник воскрес із мертвих через оцінку Отця, так і ми, належачи до нового стану життя, мали ходити, 5. Бо якщо від всемогутнього Ягве зрощені разом, об'єднані спільним походженням [парна душа і Посланець-близнюк], ми з'явилися на світ, то з тих [середніх], що не мають подібності, які не є смертю того самого Сина [смерть добровольця 144000 дострокового скликання], все ж таки є також одним, що перемагає демона (ізраїль) [середні]. Щоб вивести вперед Того, хто не з тих, що стоять посередині, ми спричинимо до існування сповідування всемогутнього Ягве (Яхувта),

6. Тому, що ми визнаємо Того, Хто є найстарішим з нас, сином смертної людини, разом з Ним був повішений на шибениці-хресті, щоб знищити того, хто є тілом того, хто є помилкою, того, хто більше не є для нас підлеглим, що належить до того, хто є помилкою, 7. тому, що той, хто умертвив його, став невинним, відокремленим від того, хто є помилкою. 8. А якщо ми померли, з'єднавшись із Помазанцем, то віримо, що й житимемо з тим самим Помазанцем, 9. розуміючи, що Помазаник, воскреснувши з мертвих, уже не вмирає: смерть над Ним уже не панує, 10. бо Він, безперечно, колись помер за того, хто належав до помилки, але Він є Той, Хто безперечно живе з тим, хто належить до Сили всемогутнього Ягве. 11. Так і ви вважайте себе за мертвих, що справді ожили для того, хто належить до помилки, але живі для того, хто належить до сили всемогутнього Ягве, в приналежності до Помазаника, Яхувшуа, Суверена нашого! 12. Тож не дайте панувати в собі помилці, що належить тому, хто за смертністю тілесною належить до вас, щоб бути слухняним їй у собі, що належить до тих, хто має бажання її, 13. і не приносьте тих, що є членами вашими, за знаряддя несправедливости, що належить тому, хто належить до помилки. Натомість представляйте себе, що належать Всемогутньому Ягве, як живих із мертвих, а членів ваших – як знаряддя праведности, що належать Всемогутньому Ягве, 14. тому, що помилка ваша, вона не матиме влади, бо ви з'явилися на світ не за Законом, а за ласкою.

15. І що тоді? Чи не помилимося ми, бо прийшли існувати не під Законом, а під ласкою [вірш 14]? Нехай не буде так! 16. Хіба ви не знаєте, що, кому ви віддаєте себе за рабів на послух, тому ви стаєте рабами, кому коритеся, чи то помилкою на смерть, чи послухом на оправдання? [2 Мойсей 21:5-6 (11)] 17. Але милість належить тому, хто має силу всемогутнього Ягве, бо ви були рабами того, хто помиляється, але від серця послухалися [Ягве (сповідування Ягве)] взірця настанови, за що й були віддані, 18. більше того, звільнившись, відокремившись від того, хто помиляється, ви стали рабами того, хто виправдовує. 19. – як син смертної людини, я диктую, через єдину, слабкість одного з вашої плоті – Тому що стільки, скільки ви пропонували ті, хто є членами вашими, присвячені тому, хто належить до нечистоти і тому, хто належить до беззаконня для того, хто є анархією, таким чином у цей час пропонуйте тих, хто є членами вашого, присвячені одному, до виправдання чистоти. 20. Бо коли ви стали рабами одного з омани, ви стали вільними для того, хто має виправдання; 21. Отже, який плід ви тоді мали в тому, чого ви тепер соромитеся? Бо мета цих речей — смерть. 22. Але тепер, будучи звільненими, відокремленими від одного з помилок, але ставши рабами Єдиного, що має Силу всемогутнього Яхве, ви тримаєтесь плоду свого для очищення, але Єдиного, Мети, це нескінченне життя, 23. тому що ті, заплата за помилку - смерть; але Єдиний, безкоштовний дар Єдиного Сили всемогутнього Яхве — це нескінченне життя в приналежності до Помазанника, Ягувшуа, Єдиного, нашого Суверена.

(11) «Якщо ж раб скаже: "Я люблю мого государя, мою дружину і дітей моїх, і не хочу йти на волю", – то його государі повинні відвести його до суддів, і він відведе його до дверей або до порталу, і государ проколе йому вухо шилом, і він буде служити йому вічно».