2 Коринтян 2

1. Але я вирішив це для себе, щоб більше не приходити до тебе, перебуваючи в смутку. 2. Бо коли я вас засмучую, то хто ж мене потішить, як не той, хто засмучений мною? 1. 3. Це ж написав я вам, щоб, прийшовши, не прийняти смутку від того, від кого мені треба радіти; на всіх вас надіюся, що радість моя буде про всіх вас! 4. Писав-бо я вам від великого утиску та душевної скорботи через багато сліз, не для того, щоб ви засмутились, а щоб ви досконало пізнали ту ніжну любов, яку я так рясно маю до вас! 5. Коли ж хто [блудник, що мав дружину свого батька (1 Кор. 5:1-5)] когось засмутив, то не я засмутив, а відлучений від частини, щоб не обтяжувати всіх вас. 6. І цього докору, що його більшість із вас має, досить для такого. 7. А з другого боку, ви повинні радше прощати й утішати такого, щоб він не був поглинутий надмірною скорботою. 8. Тому благаю вас, зробіть вашу ніжну любов обов'язковою для нього. 9. Задля тієї любови я й написав [1 Кор. 13], щоб я знав ваш доказ, чи ви в усьому слухняні. 10. А кому ви щось прощаєте, тому й я прощаю. Бо й я, коли що простив з тих, кому простив, то заради вас, за наміром Помазаника, 11. щоб не одержав над нами переваги сатана (супротивник), бо ми знаємо його наміри.

 

 

2 Коринтян 1 – 2 Коринтян

 

БРАТСТВО | КІНЦЕВИЙ ЧАС | ПРО ЙОГО ІМЕНА | ВІЛЬНІ ПИСАННЯ | НОВІ ВІРУЮЧІ | ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД | ВІТАЛЬНА СТОРІНКА