Ісаї 64
1. Якби Ти лише розірвав небеса, Ти б зійшов, то гори затремтіли б від Твоєї присутності! 2. Як запалюється вогонь у чагарнику, як вогонь змушує кипіти води, щоб прославити Твоє ім’я перед Твоїми ворогами, то язичницькі народи затремтіли б від Твоєї присутності! 3. Коли Ти мав творити дивовижні подвиги, ми не чекали з надією; Ти спустився, і гори затремтіли від Твоєї присутності! 4. Та з давніх-давен вони не зважали, не прислухалися! Жодне око не бачило Сили, окрім Тебе, Хто діє для того, хто дотримується Його. 5. Ти приєднуєшся до щасливого, навіть до того, хто чинить праведність на Твоїх шляхах, вони пам’ятають Тебе. Дивись! Ти, Ти розлютився, та ми грішили серед них безперервно, хоча маємо бути спасенні, 6. Тож усі ми стали нечистими, і всі наші праведні вчинки — як одяг, забруднений кров’ю, і всі ми опадаємо, як листя, а наші гріхи змивають нас, як вітер; 7. І немає нікого, хто б кликав Твоє ім’я, хто б прагнув до Тебе, бо Ти сховав від нас Своє обличчя і дозволив нам знепритомніти від тягаря наших гріхів. 8. Тож тепер, о всемогутній Яхве, Ти є нашим Отцем, ми — глина, а Ти — наш Гончар, і всі ми — твір Твоїх рук. 9. Не гнівайся, о всемогутній Яхве, надміру, і не пам’ятай гріхів навіки! Поглянь, зверни увагу: ми всі — Твій народ: 10. Міста Твого притулку стали пусткою, Сіон — пусткою, Єрусалим перетворився на руїну (217); 11. Дім нашої чистоти та нашої слави, де наші батьки славили Тебе, горить у вогні, і всі наші бажання зруйновані. 12. Щодо цього, чи утримаєшся Ти, о всемогутній Яхве, чи будеш Ти мовчати, і чи будеш Ти надмірно карати нас?»
(217) Дехто забуває, що Ісая мав на увазі не руйнування цих міст вавилонянами, яке сталося пізніше за часів Єремії. Тут йдеться про духовне значення, так само як і сьогодні християнство називають спустошенням Сіону.
Твої брати в Ягве Яхувшуа