1. Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Яхувшуа, щоб убити Його; 2. і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
3. Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим, 4. кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися. 5. Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився. 6. А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові. 7. Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців. 8. Тому те поле досі зветься Полем крові. 9. Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля, 10. і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Всевишній.
11. Яхувшуа же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Яхувшуа відповів: Ти кажеш! 12. Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав. 13. Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать? 14. Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався. 15. На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали. 16. Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою. 17. Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Варавву чи Яхувшуа, Котрий зветься Месією? 18. Адже знав, що через заздрощі видали Його. 19. Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього! 20. А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Яхувшуа щоб убити. 21. Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. 22. Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Яхувшуа, Який зветься Месією? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий! 23. Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий! 24. Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника ! Дивіться самі! 25. У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях! 26. Тоді відпустив їм Варавву, а Яхувшуа після бичування видав на розп’яття.
27. Тоді воїни правителя, взявши Яхувшуа до преторію , зібрали через Нього весь підрозділ. 28. І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю 29. та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський! 30. І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
31. А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття. 32. Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест. 33. Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище, 34. дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити. 35. А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг 36. і, посідавши, стерегли Його там. 37. Над Його головою прибили напис Його провини: Це Яхувшуа — Цар юдейський. 38. Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
39. А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами 40. і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Ягве, то зійди з хреста! 41. Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили: 42. Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього. 43. Він покладав надію на Ягве; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я – Син Ягве Всемогутнього! 44. Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
45. Від шостої години по всій землі тривала темрява – аж до дев’ятої години. 46. А о дев’ятій годині Яхувшуа скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Отче, Отче, чому Ти покинув Мене? 47. Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю. 48. І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити. 49. Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати. 50. Яхувшуа же, знову голосно скрикнувши, віддав духа. 51. І ось завіса храму роздерлася надвоє – згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися, 52. також були відкриті могили, і багато тіл чистих людей, які заснули, воскресли 53. і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до Чисте Місто і явилися багатьом. 54. А сотник і ті, які з ним стерегли Яхувшуа, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Воістину Він був Син Всевишнього! 55. Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Яхувшуа з Галилеї, прислуговуючи Йому. 56. Поміж ними була Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосипа, мати Зеведеєвих синів.
57. Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Яхувшуа; 58. він прийшов до Пилата й попросив тіло Яхувшуа. Після чого Пилат наказав дати. 59. Взявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном 60. і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. 61. Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
62. Наступного дня, що після п’ятниці , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата 63. і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну! 64. Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! – бо буде цей останній обман гірший від першого. 65. Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте. 66. Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.
Твої брати в Ягве Яхувшуа