1. Коли Яхувшуа промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням: 2. Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
3. Тоді зібралися первосвященики, книжники та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа 4. і змовилися підступом схопити Яхувшуа та вбити. 5. Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
6. І ось, коли Яхувшуа був у Витанії, у домі Симона прокаженого, 7. до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову. 8. Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата? 9. Адже це можна було дорого продати і роздати бідним! 10. Зрозумівши, Яхувшуа сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло; 11. бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте. 12. Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон. 13. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
14. Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юд. Іскаріотський, пішов до первосвящеників 15. і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет. 16. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
17. Першого дня Опрісноків до Яхувшуа підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху? 18. Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями. 19. Учні зробили так, як звелів їм Яхувшуа, і приготували пасху. 20. Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма учнями 21. і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть. 22. Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Яхувшуа? 23. А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть. 24. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися! 25. Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав. 26. Коли ж вони їли, Яхувшуа, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє. 27. Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, 28. бо це кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. 29. Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
30. Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. 31. Тоді каже їм Яхувшуа: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари. 32. А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї. 33. У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся! 34. Яхувшуа промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся. 35. Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
36. Тоді Яхувшуа приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся. 37. І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. 38. Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною! 39. І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти. 40. Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? 41. Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне. 42. Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. 43. Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими. 44. Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова. 45. Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників. 46. Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
47. Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу. 48. А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його! 49. Він відразу підійшов до Яхувшуа і сказав: Радій , Учителю! — та й поцілував Його. 50. Яхувшуа запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Яхувшуа й схопили Його. 51. І ось один із тих, які були з Яхувшуа, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. 52. Тоді каже йому Яхувшуа: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть. 53. Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? 54. Як. же тоді збудуться Писання, що так має статися? 55. У той час Яхувшуа промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи,і ви не схопили Мене. 56. Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
57. Ті, котрі схопили Яхувшуа, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. 58. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться. 59. А первосвященики та старші і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Яхувшуа, щоби Його вбити, 60. але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє 61. і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Ягве храм і за три дні відбудувати. 62. Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? 63. Але Яхувшуа мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Ягве Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Яхувшуа — Син Ягве? 64. Яхувшуа йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних! 65. Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство! 66. Як. ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
67. Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках 68. і приговорювали: Пророкуй нам, Яхувшуа, хто Тебе вдарив?
69. Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Яхувшуа галилейцем! 70. Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш! 71. Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Яхувшуа Назарянином! 72. І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини! 73. Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє! 74. Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень. 75. Тож згадав Петро слова, які сказав Яхувшуа: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Твої брати в Ягве Яхувшуа